Я дуже вірю в те, що зміни в освіті потрібні, а мені говорять, що треба реально дивитися на речі.Я думаю, які слова можуть зачепити вчителя. Може цей вірш?
МАЛЮК
Одного дня малюк пішов до школи.
Він був маленький, а вона - велика.
Та двері в клас вели уже знадвору,
А добрий вчитель на порозі кликав.
Навколо всі раділи і всміхались,
І школа завелика не здавалась.
І став малий щасливий, як ніколи.
Він був малюк. І він пішов до школи.
Одного ранку вчитель каже: «Діти,
Сьогодні з вами будем малювати.»
Малюк подумав: "Добре. Небо, квіти,
Я вмію все: корів, трамвай, курчата!
І тигра й левів, і човни і брата.
Дістану фарби й буду починати.
І був малий щасливий, як ніколи.
Бо він - малюк. І він прийшов до школи.
Та малюка спинив учитель: "Стій-но!
Іще не час. Не всі підготувались.
Малюк спинив свої уяви мрійні.
І зачекав. Так довго, як здавалось.
"А зараз, починаймо, - каже вчитель -
Сьогодні малювати будем квіти!"
Малюк подумав: "Добре. Квіти - вмію!
Я намалюю дивну: жовто-синю!!!"
Та вчитель знов його спиня: "Стривай-но!
Я покажу, як треба малювати
Дивись уважно. Фарби підбирай-но.
Ну ось. Тепер всі можуть починати.
Малюк поглянув і подумав: "Нене,
Це ж просто квітка. І стебло зелене!
Червона. Не цікава і звичайна.
Його ж була - чарівна, дивна, файна.
Та він промовчав. Не сказав нічого.
Про те, що в нього краща набагато
Перегорнув сторінку. І почав ізнову.
Просту червону квітку малювати.
Так, як на дошці показав учитель
Так треба. То про що жаліти?
Він і не вмів пручатися ніколи:
Він же - малюк, який прийшов до школи.
На другий день приніс учитель глину.
І каже дітям: "Будем щось ваяти"
Малюк подумав: "Добре". Вибрав синю
Й почав в руках шматочок розминати,
"Ліпити вмію я слонів, мишей, машини,
І змій страшних, і ягоди ожини..."
І був малий щасливий, як ніколи:
Бо він - малюк, і він прийшов до школи!
.
Та малюка спинив учитель: "Стій-но!
Іще не час. Не всі підготувались."
Розвіяв знов його уяви мрійні.
Малюк чекав. Знов довго, як здавалось.
" А зараз, починаймо! - каже вчитель -
Сьогодні посуд будемо ліпити.
Малюк подумав: "Чашку і сулію,
Велику ложку - посуд: я це вмію!"
.
Та вчитель каже: "Всі іще чекайте.
Сьогодні миску будемо ліпити".
Малюк подумав: "Добре. Всі ж бо знайте:
Таку зліплю, що бити-не-розбити!
Я форму їй зроблю чудову,
Таку ти не зустрінеш знову,
І розфарбую кольором небесним,
І вийде дивна мисочка чудесна!"
Та вчитель зупиня: "Малюк, куди ти?
Чекай іще, дивись сюди уважно:
Я покажу вам, миску як ліпити."
І показав. Повільно і поважно.
Малюк поглянув і подумав: "Нене,
Така проста. Глибока і зелена.
Порожня. Нецікава і звичайна..."
Його ж була - чарівна, дивна, файна.
Та він промовчав. Не сказав нічого
Про те, що в нього - ніде правди діти -
Багато краща. Всі зім'яв. І знову
Глибоку мисочку почав ліпити.
Таку, яку їм показав учитель.
Так треба. То про що жаліти?
Він і не вмів пручатися ніколи:
Він же - малюк, який прийшов до школи.
Малюк навчився всіх чекать терпляче,
І все робити так, як каже вчитель.
Він більше не малює так, неначе
Чарівні звірі бродять в дивних квітах.
Так сталось. Та одної днини
Змінились плани у його родини.
І в інше місто, до нової школи
Пішов малюк. В тривозі, як ніколи.
До класу двері не вели знадвору.
Були великі сходи. Потім - зала,
А потім знову вниз, по коридору,
І вже у клас. Це трішечки лякало.
Та знову всі раділи і всміхались,
І школа завелика не здавалась.
І став малий слухняний, як ніколи.
Вій був малюк. І він прийшов до школи.
І новий вчитель знову каже: "Діти,
Сьогодні з вами будем малювати!"
Малюк продовжував собі сидіти.
Подумав: "Добре". І почав чекати.
Питає вчитель: "Ти чого?" "Чекаю",
"Що будеш малювати?"'"Я не знаю,
ви не сказали". "Ти малюй, що знаєш."
"Якими кольорами?" "Як бажаєш!"
"Якщо всі намалюють однаково,
Як я дізнаюсь, де чия картинка?
А так - всі різні: весело й чудово!
Бери ж бо фарби й починай сторінку!"
Малюк не знав, що буде малювати,
Боявся ще раз вчителя спитати.
Намалював. І не подумав: "Нене!"
Червону квітку. І стебло зелене.
Звичайну квітку. Сумно, як ніколи.
Одного дня малюк пішов до школи.
(Переклад Є.Б. Пашювої)
МАЛЮК
Одного дня малюк пішов до школи.
Він був маленький, а вона - велика.
Та двері в клас вели уже знадвору,
А добрий вчитель на порозі кликав.
Навколо всі раділи і всміхались,
І школа завелика не здавалась.
І став малий щасливий, як ніколи.
Він був малюк. І він пішов до школи.
Одного ранку вчитель каже: «Діти,
Сьогодні з вами будем малювати.»
Малюк подумав: "Добре. Небо, квіти,
Я вмію все: корів, трамвай, курчата!
І тигра й левів, і човни і брата.
Дістану фарби й буду починати.
І був малий щасливий, як ніколи.
Бо він - малюк. І він прийшов до школи.
Та малюка спинив учитель: "Стій-но!
Іще не час. Не всі підготувались.
Малюк спинив свої уяви мрійні.
І зачекав. Так довго, як здавалось.
"А зараз, починаймо, - каже вчитель -
Сьогодні малювати будем квіти!"
Малюк подумав: "Добре. Квіти - вмію!
Я намалюю дивну: жовто-синю!!!"
Та вчитель знов його спиня: "Стривай-но!
Я покажу, як треба малювати
Дивись уважно. Фарби підбирай-но.
Ну ось. Тепер всі можуть починати.
Малюк поглянув і подумав: "Нене,
Це ж просто квітка. І стебло зелене!
Червона. Не цікава і звичайна.
Його ж була - чарівна, дивна, файна.
Та він промовчав. Не сказав нічого.
Про те, що в нього краща набагато
Перегорнув сторінку. І почав ізнову.
Просту червону квітку малювати.
Так, як на дошці показав учитель
Так треба. То про що жаліти?
Він і не вмів пручатися ніколи:
Він же - малюк, який прийшов до школи.
На другий день приніс учитель глину.
І каже дітям: "Будем щось ваяти"
Малюк подумав: "Добре". Вибрав синю
Й почав в руках шматочок розминати,
"Ліпити вмію я слонів, мишей, машини,
І змій страшних, і ягоди ожини..."
І був малий щасливий, як ніколи:
Бо він - малюк, і він прийшов до школи!
.
Та малюка спинив учитель: "Стій-но!
Іще не час. Не всі підготувались."
Розвіяв знов його уяви мрійні.
Малюк чекав. Знов довго, як здавалось.
" А зараз, починаймо! - каже вчитель -
Сьогодні посуд будемо ліпити.
Малюк подумав: "Чашку і сулію,
Велику ложку - посуд: я це вмію!"
.
Та вчитель каже: "Всі іще чекайте.
Сьогодні миску будемо ліпити".
Малюк подумав: "Добре. Всі ж бо знайте:
Таку зліплю, що бити-не-розбити!
Я форму їй зроблю чудову,
Таку ти не зустрінеш знову,
І розфарбую кольором небесним,
І вийде дивна мисочка чудесна!"
Та вчитель зупиня: "Малюк, куди ти?
Чекай іще, дивись сюди уважно:
Я покажу вам, миску як ліпити."
І показав. Повільно і поважно.
Малюк поглянув і подумав: "Нене,
Така проста. Глибока і зелена.
Порожня. Нецікава і звичайна..."
Його ж була - чарівна, дивна, файна.
Та він промовчав. Не сказав нічого
Про те, що в нього - ніде правди діти -
Багато краща. Всі зім'яв. І знову
Глибоку мисочку почав ліпити.
Таку, яку їм показав учитель.
Так треба. То про що жаліти?
Він і не вмів пручатися ніколи:
Він же - малюк, який прийшов до школи.
Малюк навчився всіх чекать терпляче,
І все робити так, як каже вчитель.
Він більше не малює так, неначе
Чарівні звірі бродять в дивних квітах.
Так сталось. Та одної днини
Змінились плани у його родини.
І в інше місто, до нової школи
Пішов малюк. В тривозі, як ніколи.
До класу двері не вели знадвору.
Були великі сходи. Потім - зала,
А потім знову вниз, по коридору,
І вже у клас. Це трішечки лякало.
Та знову всі раділи і всміхались,
І школа завелика не здавалась.
І став малий слухняний, як ніколи.
Вій був малюк. І він прийшов до школи.
І новий вчитель знову каже: "Діти,
Сьогодні з вами будем малювати!"
Малюк продовжував собі сидіти.
Подумав: "Добре". І почав чекати.
Питає вчитель: "Ти чого?" "Чекаю",
"Що будеш малювати?"'"Я не знаю,
ви не сказали". "Ти малюй, що знаєш."
"Якими кольорами?" "Як бажаєш!"
"Якщо всі намалюють однаково,
Як я дізнаюсь, де чия картинка?
А так - всі різні: весело й чудово!
Бери ж бо фарби й починай сторінку!"
Малюк не знав, що буде малювати,
Боявся ще раз вчителя спитати.
Намалював. І не подумав: "Нене!"
Червону квітку. І стебло зелене.
Звичайну квітку. Сумно, як ніколи.
Одного дня малюк пішов до школи.
(Переклад Є.Б. Пашювої)