На Edcamp у Київі під час заняття з фасилітації нас попросили оцінити свій рівень взаємодії з батьками учнів. Я не дійшла до середини шкали. Сиділа та з сумом пригадувала батьківські збори у своєму класі. З великим трудом мені вдається зупинити потік претензій батьків один до одного, до школи, взагалі до освіти. Мені хочеться досягти взаєморозуміння з батьками своїх учнів. Це моя мрія на майбутнє. А для початку знизити рівень агресії та дати впевненість кожному, що його думка буде почута та врахована. У грудні на класних батьківських зборах я запропонувала поговорити про причини конфліктів між учнями, вчителями та батьками та способи їх розв’язання, використовуючи метод «Килимок ідей». Ми записували всі думки, всі сподівання, обговорили всі запропоновані ідеї. Нажаль, конкретних рішень в кінці було мало. Я для себе зробила висновок, що батьки хочуть мати механізм впливу на освітній процес, бо вони теж є його учасниками. Батьки дуже хочуть бути почутими, бо зараз вони відчувають себе нездатними на щось вплинути. Це є однією з причин їхнього негативного ставлення до школи. Вони відчувають, що у них є тільки одне право або «почесна місія» здавати гроші в благодійний шкільний фонд. Вчора батьківські збори я провела у формі тренінгу «Секрети дитячої поведінки». Розмова йшла про те, що дитина найчастіше не може сказати : «Дорогі батьки! Мені погано. Мені не вистачає вашої уваги та любові. Я хочу більше поваги до себе та моїх бажань.» Коли дитина не може це висловити словами, то демонструє це своєю поведінкою. Ми говорили про те, що у батьків є можливість зрозуміти таке прохання, якщо звернути увагу на власні емоції. В кінці зустрічі я вперше почула від однієї мами: «Мені стало цікаво ходити на батьківські збори.»