Я добре пам’ятаю початок
проекту. Для мене точкою відліку стали слова
«Щастя як мета навчання». Тоді я була впевнена, що в цьому висловлюванні є
протиріччя яке не можна подолати. Я навіть підійшла до Сергія з питанням: «В
нашій школі не можна отримати одночасно щастя та знання. Що з цього ви обрали б
для своїх дітей?» Сергій впевнено відповів: «Щастя. Знання я їм сам дам.» Мені,
як вчителю, було дуже важко погодитися з думкою, що отримання знань – це не головне
за чим приходять діти до школи. Важко поміняти точку зору на звичні речі
залишаючись у звичних обставинах. Тільки коли поїхала до Швеції, опинилася в атмосфері
шведської школи, я зрозуміла, як можна поєднати щастя з навчанням. Щастя – це коли
дитину в школі поважають, не кричать на неї, не звинувачують у всіх гріхах.
Щастя – це коли дитина має свободу поєднану з відповідальністю, коли учні
допомагають один одному. Щастя – це коли школа стає місцем безпеки та
психологічного комфорту, школою співпраці, взаємної поваги та взаєморозуміння.
Школою де допомагають знайти своє місце у світі, який зараз так швидко
змінюється.
Побудова такого
щасливого освітнього середовища повинна стати метою нашої реформи освіти, Тому я вважаю, що зараз важливіше вкладати
гроші не в опорні школи, а в трансформацію свідомості вчителів шляхом їхнього навчання
.
